Осінь, осінь,
Ти — як сіль на рани,
Ти роз’ятрила, стривожила минуле,
А здавалось,— в пам’яті курганах
Вічним сном давним-давно воно заснуло.
Осінь, осінь…
Біль старий голосить
І ні вдень, і ні вночі не замовкає…
Вітер павутиння срібне носить,
Облітає жовте листя, облітає…
