Анна Волинська – Перші весняні грози: Вірш

Перші весняні грози. Перші духмяні зливи
На тополині бруньки, на черешневий цвіт,
Місто взяли в облогу. Ввечері — відступили:
Ніч Великодня сходить в цей не найкращий світ.

В церкві старій зібралось люду не так багато.
Зараз підуть поважно в хресний хід хоругви.
Наші зшарпані душі, вбогі, лата на латі,
Таїнство Воскресіння — зціли, благослови.

Хай же сповна проститься всім, хто життя марнує,
Хай же нарешті стихне сірих днів суєта.
Під передзвін величний вірю у Вість благую,
В церкві старій чекаю Воскресіння Христа.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Волинська – Перші весняні грози":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анна Волинська – Перші весняні грози: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.