Анна Волинська – Що ж тепер робити, весно слабосила: Вірш

Що ж тепер робити, весно слабосила?
Нам зима замети снігу натрусила,
Он які замети, геть по самі вуха,
Як тут спромогтися ще й на силу духу?

В зиму п’ятий!!! місяць суне по етапу.
Хочеться заснути і смоктати лапу.
Збайдужіти, вмерти, одеревеніти.
Тільки щось співають невгамовні діти:

«Благослови, мати, весну закликати,
Весну закликати, зиму проводжати!»

Ласкана вітрами, пещена морозом,
Чуєш, весно, чуєш?! Хоч човном, хоч возом
Поспішай! Розтоплюй льодову олжу!
Присягаюсь: я тобі — допоможу!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Волинська – Що ж тепер робити, весно слабосила":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анна Волинська – Що ж тепер робити, весно слабосила: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.