Скільки білих снігів над моєю пройде головою,
Скільки вогнищ згорить, до небес простилаючи дим —
До останнього подиху буду щаслива тобою,
Будеш щастям моїм, і життям, і коханням моїм.
Привередлива доля то ридма-рида, то жартує,
Привередлива доля ламає життя течію.
Я з тобою іду через хащі, замети і бурі
і прекрасною зву привередливу долю мою.
Бо у вирі людському могла я тебе не зустріти,
і обсіли б життя дріб’язкові турботи, жалі,
і не знала б, нещасна, що щастя буває на світі,
і не вірила б я, що кохання живе на землі.
Скільки білих снігів над моєю пройде головою,
Скільки вогнищ згорить, до небес простилаючи дим —
До останнього подиху буду щаслива тобою,
Будеш щастям моїм, і життям, і коханням моїм.
