Снігу, стільки снігу намело!
Трусяться берези ніжнотілі,
Бігли, щоб зігрітися, в село,
Вибігли до поля — й заніміли.
По коліна в сніг зайшли стовпи,
Поле і холодне, і безкрає,
А з вершка засохлої верби
Грак свої простори оглядає.
- Наступний вірш → Анна Волинська – Скільки білих снігів
- Попередній вірш → Анна Волинська – Стою між двох заметів
(Оцінок ще немає)