Стою між двох заметів,
Зневажена зимою.
Ну, де ти, де ти, де ти?
Що трапилось з тобою?
Сніжини з ніг збивають,
Шмагають по обличчю.
Сама я вже не знаю,
Навіщо тут стовбичу.
Хіба, щоб остудити
Свою безмежну дурість,
Самій перетворитись
На снігу кучугуру.
Хай мій промерзлий обрій
Крижинами дзвенить…
Який же він недобрий,
Отой, що вже біжить!
