Так, відкладаючи щастя на потім,
Наймити вічні, грузнем в роботі,
В сьомому, в сімдесят сьомому поті,
Наймити вічні, здохнем в роботі.
Щастя — колись-там.
Щастя — на потім.
Так, відкладаючи ніжність на завтра,
Недоціловану уст наших ватру
Гасим. На попіл. Кохання нездари.
В ніжність — як в море! Сьогодні! Зараз!
Завтра — не знаємо — чи не запізно
Буде для того, кому оця ніжність.
Осене! Осене! Сонцем займись!
З буднів безликих рвонися увись
І, осіянна, нарешті навчись
Не відкладати життя на колись.
Хай ми ще встигнем,
Хай нам ще вдасться
Пристрасть і ніжність,
Життя і щастя!
