Украду тебе з твоїх похмурих днів,
Запряжу у сани сім лихих вітрів,
Ти розпачливо на поміч клич-не-клич,
Повезу тебе в свою безумну ніч.
Ох, яка ж я нерозумна, далебі,
На хвилину вкрала щастячко собі,
На хвилину, на часину чи на ніч,
Ти втечеш — і потім клич тебе, не клич!
Заклинаю: ніч безумна! Ніч моя!
Так зроби, щоб шепотів моє ім’я.
Одури, заворожи, приворожи,
Хай залишиться зі мною назавжди!
