Вірші класиків > Анна Волинська: Вірші > Анна Волинська – Від безвісті загублених зірок

Анна Волинська – Від безвісті загублених зірок: Вірш

Від безвісті загублених зірок
Приходим тілом в руки повитух,
І Вічність на земний короткий строк
Животворящий позичає Дух.

Яким той Дух я Вічності верну?
А як його, дитя глухоніме,
Понищене об суєтність земну,
Вже осіянна Вічність не прийме?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Анна Волинська
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Волинська – Від безвісті загублених зірок":

Читати схожі вірші:

  1. Анна Волинська – У когось від Різдва і до Різдва
  2. Анна Волинська – Ми відвикли від зим суворих
  3. Анна Волинська – Від літа не залишиться нічого
  4. Анна Волинська – Дивитися – аж сліпнути від болю
  5. Анна Волинська – Так, відкладаючи щастя на потім
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анна Волинська – Від безвісті загублених зірок: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.