Від літа не залишиться нічого…
Дні-перестарки в зиму побредуть…
Подякувавши Богу за підмогу
Десь там впадуть у Лети каламуть…
У галасі технічних революцій
Їх мовби і на світі не було…
Та Всесвіт озивається співзвуччям
На їхнє затихаюче тепло.
- Наступний вірш → Анна Волинська – Від безвісті загублених зірок
- Попередній вірш → Анна Волинська – Віддала тобі душу і тіло
(Оцінок ще немає)