Відреклись і втретє, і вдесяте,
Зрадили найближчих і себе,
Пестували тіло вайлувате,
Черевоугодництвом слабе,
Що-не-день содіяним грішили,
Чашу доливаючи гріхів,
А сьогодні, раптом — Боже милий! —
В затишку розмріяних садів
Вишні почали своє цвітіння,
Як завжди, десятками століть!
Приступіть під їх благословіння,
Непокриті голови схиліть!
