Анна Волинська – Все менше тих, хто думає і чує: Вірш

Все менше тих, хто думає і чує…
Імперія Матерії навкруг.
Людські імення відволавши всує,
Людей напризволяще кинув Дух.

Quo vadis, людство? Прямо, прямо й просто?
Куди такі ми зайдемо, куди?—
Божественне змінявши первородство
На миску сочевичної бурди?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Волинська – Все менше тих, хто думає і чує":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анна Волинська – Все менше тих, хто думає і чує: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.