Вжахнулася холодна мокра осінь,
Що так безславно вік її згаса
І підпалила весь нажитий досвід:
«Нехай рятує світ людський — краса!»
Тепер стоїть в вогні червонопіннім,
Жарини листя сипле з висоти.
Шепочуть люди у благоговінні:
«О зупинися, мить, прекрасна ти!..»
