Я вам заздрю, граки.
Ви над містом літаєте сірим,
Навіть небо черкаєте
чорними хмарами крил.
Ми — безкрилі і злі.
Ми маленькою міркою мірим
і себе, і сусідів,
затоптаний топчучи пил.
Вами бриджусь, граки,
чорні привиди наших світанків.
Коли знищений світ
очищає себе у снігах,
У заметах пречистих
голубить весни обіцянки —
Ви гребетесь в покидьках
на наших гидких смітниках.
