Я весні і цей рік не чужа.
Знову ця велика таємниця:
Не душа старіє, не душа,
І весна в очах моїх іскриться.
Незглибима досвіду іржа
Облітає тополиним пухом.
Не душа старіє, не душа,–
Тіло, що не слухається духу.
Розкришились, впали в порохи
Всіх моїх тривог жорстокі жорна.
То ж наповнюй, весно чудотворна,
Молодим вином старі міхи!
