Анна Волинська – Закоханість – щастя і подив: Вірш

Закоханість — щастя і подив,
І погляд в зірки, горілиць.
Закоханість — Острів Свободи
У Морі Житейських Дрібниць.

Осліпніть, зломислячі очі,
Знімійте, зломовні уста,
Не знівечить вам, не зурочить
Великдень мого почуття.

Цунамі вселенського бруду —
Своїм захлинися сміттям!
Я буду, я буду, я буду
Закоханим серцебиттям!

Ще тиждень…
ще день…
Неминучі незгоди
більмом наповзають на світло зіниць.
Вгрузають у ґрати щоденних в’язниць
мій погляд, мій подих, мій подив…

О Боже, не дай, щоб мій Острів Свободи
Навіки поглинуло Море Дрібниць!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анна Волинська – Закоханість – щастя і подив":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анна Волинська – Закоханість – щастя і подив: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.