Засохлі стебла деревію
Стирчать з холодної землі.
Які хвилюючі надії
Вони леліяли в теплі?
Як сірі стебла деревію,
В своїй безрадності страшні,—
Мої відплакані надії
Стирчать непотребом в мені.
- Наступний вірш → Анна Волинська – Закоханість – щастя і подив
- Попередній вірш → Анна Волинська – Здрастуй, наша зрілосте
(Оцінок ще немає)