Земля моя осіння і печальна,
Земля моя печальна, золота,
Така дзвінка, як пісня величальна,
Така, як сливи терену, терпка,
Про що ти будеш думати в мовчанні,
Як золото додолу опаде,
Як осінь затихаючим зітханням
У зиму непомітно перейде?..
- Наступний вірш → Анна Волинська – Здрастуй, наша зрілосте
- Попередній вірш → Анна Волинська – Злорікий крик граків свій припиняє глум
(Оцінок ще немає)