Злорікий крик граків свій припиняє глум.
Кінчається зима — найважча серед зим.
Ти був мені усім, насущним хлібом був,
Але яким гірким, мізерним і черствим.
Дівчиськом запальним розмріється весна.
Та Бог із нею, тьху! таке щось приверзлось.
Не потребую мрій. Вгамуйся, навісна!
Ще повна жменя крихт — обійдемось якось.
