Вірші класиків > Антін Дикий: Вірші > Антін Дикий – Елегія

Антін Дикий – Елегія: Вірш

Брожу по парку,
Дивлюся на красу,
Залиту золотом і сумом,
І сам себе на вогнище несу,
Бо чую серцем осінь хмуру…
Я сам
у собі
сиву
волосину
вирвав.
Згадай давно – минулий гул…
Неначе я й не жив…
Чому ж я оцвітаю?
Сивіє
голова
од дум…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Антін Дикий
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Антін Дикий – Елегія":

Читати схожі вірші:

  1. Антін Дикий – Туман густий над селами
  2. Антін Дикий – Кучерявий вечір
  3. Антін Павлюк – Елегія
  4. Лідія Компанієць – Гірка граматика
  5. Володимир Підпалий – Елегія на березі Дніпра
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Антін Дикий – Елегія: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.