Осінь на листі
Розвісила коси,
Жовто і тепло тремтить.
Пасмами сонце проміння розносе
І павутиння летить.
Листя пожовкло, мов очи совині,
Сонно під сонцем лежить.
Голову килимом хиле ліс —
Хоче під снігом спочить.
А день на коні
В золотому убранні, —
Як би його зупинить,
Глянути оком
На осінь востаннє,
Що з повітрям летить.
- Наступний вірш → Антін Дикий – Осінь
- Попередній вірш → Антін Дикий – Вечір
(Оцінок ще немає)