Авенір Коломиєць – Паротяг: Вірш

Дивись: чернець з душею характерника
Сопе кіптявою в хвилястий стяг.
У грі сталевих м’язів це — химерний кат,
А в словнику смертельних — паротяг.
Жене. Буртить з легенів стяг збентежено
І в небо шле проклін (невже ж бо гімн?).
Вагонів вуж, планово промережаний,
За паротягом лине навздогін.
В бігу невпиннім, мов би перестрашенім,
В напрузі мірній сплету чорних жил,
В колес бажанні бігти непригашенім
Нараз зиркне примара жахних сил.
Отак злоба в поході не зупиниться:
Усе вперед — не дивиться назад;
Гучні паради — шляхом всеруїнниці —
Під супровід пекельних, злих рулад.
І велетенський марш її скривавлений,
Омитий морем щирих, гірких сліз,
Валить гучніш, ніж паротяг ославлений,
Сліпма валить без плутаних заліз.