Із “Любов у трьох часах”
1
Уважно розтулить ніч,
прийде і приляже збоку,
і виростуть квіти в устах,
барвінок губи обвогчить;
прийде і приляже на бік,
притулить тіло дівоче,
обпарять квіти уста
в темряві ночі.
2
розтулюєш сірі коліна
здираєш намоклу сорочку
лізеш в бетонні вени
і течеш системою міста
по залізних суглобах
ребрах
по шарому камені
й цеглі
по сходах
клітках і одвірках
аж опиняєшся в сірій кімнаті
з ліжком і тазом на воду
де пахнуть плястиком квіти
і гола жінка у ліжку
3
Дівчина розтулювала ноги, і хвилі входили між них. З-під каміння випаровував білий шум води. Дівчина пливла до мене з сонцем, а слова барвінком голубіли на її устах.
Скоростріли строчили намоклу ніч і вибілювали темні завулки і сквери страхом. Бетонними венами міста гриміли тяжкі німецькі крюки. Каналами притискалися налякані люди, шукаючи порятунку. В сірій кімнаті чорніло ліжк, таз з холодною водою і на простирадлі форма відсутньої жінки.
