Із “Любов у трьох часах”
1
Її рамена
забіліють у ніч,
немов щілина,
повиснуть на темній блясі,
щоб ти через ту щілину
в відсутність її пропихався.
2
її тіло
блякне
мов щілина
просвічує тобі
крізь ніч
і ти
пропихаєшся в більма будинків
і врешті
знесилений падаєш
в її невірність
3
Холод скроплювався на нашу шкіру, і ми побігли на Крукову гору до манастиря. Справа молодий потічок оббивався об коріння і, мов хлопчисько, падав стрімголов у Стрипу. Мене охоплювало бажання взяти свою дівчину на руки, принести до притвору і просити вибляклих святих берегти її.
Тих, яких ловили вночі, гнали на окописько, давали лопати і казали копати яму. В полудень, коли яма була готова, ставили всіх над нею і стріляли. Земля сухо падала з гори, засипувала перелякані очі. Жіноче волосся стогнало під грудками і підносилось на вітрі, як тимчасова епітафія.
