Із “Любов у трьох часах”
1
Передчуваючи розсаду тіла,
ти ляжеш в постелі плюща,
що заповзе під ребра білі,
випрощуючи щем;
ти ляжеш в розростях гранати,
що горло обростить в червінь,
як виростуть стрункі дівчата
із заросту землі.
2
передчуваєш хрускіт рук
що пропихаютсья вночі крізь мури
пальців
що пролазять
тріщинами домів
як павуки
і рвуть куски тебе
рвуть куски твоєї статі
щоб виповнити ями
смертности
3
Передчуваючи кроки моєї дівчини, понурі обличчя ченців лагідніли під руїнами, а їхні напіви пронизували мої кості. Коли вона являлася, ми швидко роздягалися в заглибині колишньої захристії. Я любив її дівоче тіло, свіже, мов стежка білої розсади. Стрункі ноги, вузькі хлоп’ячі клуби та недоспілі груди – наповнювали щастям. Ми ховали під каміння одіж і голі бігли вниз до Стрипи.
Вночі гестапо пробивало пострілами темряву, дірявило її – і через діри затікав у мою кімнату плач жінок, дітей. Крізь мури пропихалися тремтячі руки і благали миросердя.
