де витикаються вилиці
де западаються ями очиць
дивися в порожні роти
де вапніють на яснах слова
дивись в черепи
де булькочуть застиглі води
дивися в обличчя поетів
бо треба збагнути очі залиті більмом
треба збагнути вуха забиті тишею
треба торкнути волоссям без шкіри
ноги і руки без руху
заниклі жили і нерви
відвернений рух клітин
треба пропхатись крізь мертві обличчя поетів
треба пройти до несутности крови
треба спинитись на другому березі костей
щоб бачить їх
як тиснуться в пам’ять з одчаю
з богами
з жахом голих жінок
з дивоквітами марень
тиснуться в пам’ять з одчаю
з богами
з жахом голих жінок
з дивоквітами марень
тиснуть слова
щоб просвердлити діри крізь смерть
а ти
дивився в їхні обличчя
обмацуй ситих жінок
давися хлібом
