Марті Грегем
Вони були одинокі в городі.
Внизу, назовні від зеленої межі,
де сколихнувся в темряві місяць,
розливши біле світло по землі:
здирали з себе тіні й лягали під вечір
голі постаті жінок і мужчин.
Повний місяць топив їхні стегна
під шарінням жоржин.
Вони пішли удвох в поцейбіччя межі,
і там чекали їх вужі в деревах тіла,
а в устах росли шорсткі коноплі голосів.
Адам і Єва.
