Стою у невиразній позі
між двома високими синами,
наче втиснений у землю,
мов відсунений на крок
в минуле.
Безліч літ,
непроханих, чужих,
з якими я минався, може,
але не вітався,
впхалися у двері.
А я стою у невиразній позі
і не знаю,.
як загамувати стогін крови,
як позбутись
молодого серця.
