Вірші класиків > Богдан Бойчук: Вірші > Богдан Бойчук – Голосіння

Богдан Бойчук – Голосіння: Вірш

По тобі
на постелі форма задубіла,
і я сама!
Не можу збутися
слідів твоєго тіла,
ні кинутись у наготі грудей
в веретище плачів.

Я чую:
стогони землі,
я бачу:
з чорних ям гробів
коріння заповзає
у твої уста.
І я сама.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Богдан Бойчук
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Бойчук – Голосіння":

Читати схожі вірші:

  1. Богдан Бойчук – Країні чорного життя
  2. Богдан Бойчук – До чужої жінки у стані несповна любови
  3. Богдан Бойчук – Закликання
  4. Богдан Бойчук – помолимось за нього у церквах
  5. Богдан Бойчук – П’ять
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Богдан Бойчук – Голосіння: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.