наші тіла збагатилися споминами,
доробком дотиків
і почуттів,
терпцем холодної трави на шкірі
під оком місяця
і деревієм зір,
і виплеском води, що холодила
дивóту стегон
в мочарах,
тож ми тілами споріднилися,
а душами далекі ще
на два життя
- Наступний вірш → Богдан Бойчук – До чужої жінки у стані несповна любови
- Попередній вірш → Богдан Бойчук – Новий рік
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші