Між скибами
застиглих вечорів
замовкли люди.
Ридають в темряву жінки,
без лон, без немовлят.
І нерухоміють в устах
слова,
бубнявіє язик.
І тільки нагло дре надвоє ніч
О’ніла крик.
- Наступний вірш → Богдан Бойчук – Казка
- Попередній вірш → Богдан Бойчук – Монолог
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші