Вітри здирали океану шкіру
і сіллю бризкало в уста,
тяжка півмісяця сокира
рубала північ на хребтах
биків, що кидались на береги.
Бубнявіла в ногах кора пісків,
мов бубон, били з глибини припливи
до м’язів каменя гранчастих і шорстких.
- Наступний вірш → Богдан Бойчук – Мандрівка тіл
- Попередній вірш → Богдан Бойчук – Негр сидить посеред дороги і б’є у барабан
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші