З барабаном і жалем в очах
місить пальцями звуки гугняві,
на минулого білих полях
чорний спомин бубнявить.
З барабаном. До нього пропах
подих предків з могили,
їхні кості скликає на суд,
щоб на бубнах помились.
Щоб їм джазом пекло черепи
і палило їм лиця,
щоб не знали спокою, покіль
не вибілять кривди в очицях.
- Наступний вірш → Богдан Бойчук – Над океаном
- Попередній вірш → Богдан Бойчук – Після розлуки
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші