Вірші класиків > Богдан Бойчук: Вірші > Богдан Бойчук – Останній гість

Богдан Бойчук – Останній гість: Вірш

Об вікна
б’є
косою
ніч.

Поблідли стіни.

Люди душать
блимаючі душі
свіч.

І впало
на білизну призьби
голосіння дів.

Бо чують, як іде,
бо чують в темряві
його сліди.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Богдан Бойчук
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Бойчук – Останній гість":

Читати схожі вірші:

  1. Богдан Бойчук – Ланчонетний триптих
  2. Богдан Бойчук – Один
  3. Богдан Бойчук – Серце чисто созиджи во мні
  4. Богдан Бойчук – Дорога страстей
  5. Богдан Бойчук – Три
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Богдан Бойчук – Останній гість: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.