Як зливу слів, як бурю кіс,
ридання розпустила:
де гострий зір,
де сміх шорсткий,
де муж,
що я любила?
Він був, як вітер, як роса,
на босі ноги в жнива:
терпкавість уст,
тверді слова,
був муж,
що я любила.
Він землю полюбив, пішов,
радій, розлуко зиза,
вгинався шлях,
вгинав жита
той муж,
що я любила.
