у вісімдесятім році
весна пізнилася у Джорджії,
не могла зазеленити
краєвиди,
ні вразити неспокоєм
душу.
Лише на голім дереві,
яке я оминав, проходячи
вилазило з кори цвітіння,
наче білі нариви,
що тріскали на вітрі.
Повертаючи назад
я не запримітив того дерева.
Тим я усвідомив,
що моє життя пізнилося,
що я виходив з краєвидів
і заходив у себе.
