1
в полі червоніє кров дозріння
де-не-де сивіє жмут
питань
ти по кладці переходиш в осінь
і збираєш залишки
кохань
2
квіти нидіють і розчиняються
у сутінку
бо защеміла їх пора
овоч звапнює оскомою уста
жовтнева жовч
зайшла за серце
3
твоя пам’ять це спазми доріг
які пішли ніде
твоя пам’ять це близни надій
сліди
4
всі дороги вели до тебе
а ти вела ніде
беручи мене по дорозі
не даючи себе
всі бажання мої пірнали
в дівоче дно ріки
всі дороги були тобою
ти не була ніким
5
я захлиснувся твоїм тілом
і мною щастя прощеміло
пройшло лишаючи в мені
відчаю невигойну рану
щоб я шукав в жінках рятунку
що питимуть мене в нестямі
6
я роздавав себе рокам
і з дня на день ставав відсутнім
я роздавав себе жінкам
і висилав дітей в майбутнє
і залишилася одна
ілюзія життя у роді
як перекисла рідина
у роті
7
моє життя подерте на строфи
любови й зради
моє життя покрите знаками
гіркої знади
за кожну ніч проникання
в жіноче тіло
моє нутро втискалося в себе
і самотіло
а тепер я стою на вітрі
перемитий
на сивіючім зламі віку
пережитий
8
я зривав по дорозі дівочість
щоб стати спомином
я шукав любови по ночах
щоб стати спомином
проникав між розтулені ноги
щоб стати спомином
і роздав себе по дорогах
згубивши спомини
