Моє обличчя
взяв
в м’які долоні вечір,
і біля рівних ніг розп’яття
я забув
порожню форму
власного буття.
Фонтан прозорих
андалюзьких співів
вмивав мої чуття.
Тоді:
у тілі піднялися
білі голуби,
і до розп’яття шлях
упав під ноги
білою рукою.
