Ю. Соловієві
Повільно пропихалися крізь ніч,
підносячи скелет над головами.
А темрява текла з очиць,
і терпли суголовні ями.
Вилазили по одному з землі,
з-під тридцять третього, безликі,
ішли обморені крізь ніч,
а їхній крик морозив ріки.
Йшли ті, яких ламали грати,
і ті, яких вдихали північні сніги.
Тулилися кістками брат до брата
і йшли.
