1
У чаші двох долонь
вливається прохолодь пальми.
Тіло п’є з гілок
зелений відпочинок.
Старий, що вірності доріг
віддав себе,
повільно переходить в тишу.
2
Він випив все вино,
що п’янило мандрівкою ноги.
З гаїв пішли давно
його жінки,
віддавшися життю, порожніми пішли, як він.
І серце не болить.
Останній спомин, чисто, без жалю,
підніс тремтячою рукою пальмі,
що за нього сварилася з небом.
