Із “Любов у трьох часах”
1
Ти захлиснешся втомою,
впадеш в зелену тлінь
і не бажатимем любови,
не бажатимем її.
2
спека томить
вулиці
об голе тім’я міста
вибиває час
ти захлинаєшся тишею
вапно заливає рот
кишки
жили
і ти не відчуваєш болю
ні порожнечі
ні самотности
ні щастя
3
Остання тиша осідала в склисті очі мертвих. Тільки я один ходив по світі з відсутністю своєї дівчини, з присутністю тіней постріляних, з ямами крематорій. Чому я мав те все нести і зносити? В останньому рахунку, манастир на Круковій горі — це зрада. Жінка біля криниці Соб’єського — зрада; тіла на дошках Бухенвальду — зрада.
Моє свідчення про них — теж зрада. Я живу.
