Так мало споминів,
замало, щоб забути…
так тяжко бачити
в пустій кімнаті,
так тяжко йти
крізь двері, що ведуть
в пусту кімнату;
моїми пальцями
прошелестіли
осені,
крізь пальці
прослизнули весни,
і ночі
з теплими жіночими
устами…
усе ішло,
і я не знав куди,
усе пройшло,
куди? — не знаю;
так мало спо-
минів,
замало, щоб
забути,
так тяжко бачити
в пустій кімнаті,
так тяжко переходити
в пусту кімнату.
