Із “Любов у трьох часах”
1
Помариш ще білолистям,
щоб виросло білими персами,
дівочі бедра облистило,
щоби обпестило;
помариш лопушим листям,
щоб стегна зеленим розплавило,
а потім плоскими долонями
щоб обласкавило.
2
ти мариш про білі стіни
що
мов чисті сторінки паперу
приймають тебе і синьооку дівчину
натомість
зашморгуєшся
в довгих вулицях
облипаєш
залицяннями мужчин на 42-й вулиці
голими грудьми
ховсьзкими бедрами
набряклими устами
аж тебе опівночі розплощують
на зужитім тілі жінки
між брудними матрацами
обвислі стіни
наче божі руки
3
Я завжди марив її тілом. А тепер: дівчина стояла гола, входила у Стрипу. Прозорі ноги на білім камені, рвучка вода і біла дівчина – були, щоб їх приймати і любити. Дівчина залазила повільно в річку, її ноги то видовжувалися, то дивно вигиналися під хвилями. Вона пірнала глибше, двома руками обнімала сонце, і, дивно усміхаючись, плила до мене.
На Колійовій вулиці порожні стіни, мов незаписані сторінки паперу, мов немилосердні божі руки, тиснули мене ночами. У мурах корчилися постаті людей, випихали худі обличчя і кричали в темряву.
