Вона осіла в моїй підсвідомості,
і як лише закрию
темрявою очі,
її болі
вщеплюються в мої нерви
і пускають парості.
Її сльози
виїдають мої зіниці,
її рани
дірявлять моє тіло,
її радощі
виповнюють мої бажання.
- Наступний вірш → Богдан Бойчук – Рецепти проти самотності
- Попередній вірш → Богдан Бойчук – І ми пішли по незагоїнах землі
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші