По стовчених колінами ліжках,
по перелитих чашах,
по стисках зимних, як гадюки, рук –
ти повернулася до мене, принесла
у серці, як у дзбані, сльози
і тиху вірність
на руках.
Я взяв тоді тебе
і вірність,
як беру життя,
і підійшов.
Бо, як останеться пороша
і земля,
як пересохнуть сльози –
яснітиме єдина вірність
на руках,
і з нею ти.
