Богдан Бойчук – Вірші про місто

1

Я іду зустрітися,
та місто
затягнулось каменем,
не йде
мені напроти.

2

Я чекаю, поки
стопляться під місяцем
на Bleecker Street
і пам’ять набубнявіє
від мітів.

3

Я іду зустрітися
з людьми
і прикладаю пальці
їм до губ,
але кривавлять
а дотику уста,
і я лишаюсь сам.

4

Мури
тиснуть тих,
які кохаються
вночі,
розшарпані
гарячим саксофоном;

по коханні
хлопець кидає в горнятко серця
тридцять срібняків,
на дівчину
лягає тінь.

5

Більма вікон
ломлять темряву,
в якій горять
свічки жадання,
біля витертих облич
на ложах.

6

Любовники
закутуються
в теплі стіни.

Між ногами стогне
зламана невинність,
мов дорога в старість.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Бойчук – Вірші про місто":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Богдан Бойчук – Вірші про місто: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.