Богдан Бойчук – Викликання: Вірш

Місяць віддихає в річці,
Умивається прозорою водою.
А я лежу.
Небо нахиляється до мене,
відчуваю на собі його блакитне тіло.

Ой, прийди!
і вихили мені
свої уста,
немов кубок води.

Внизу ялиці й сосни
віддаються темряві
і виділяють
запах живиці.

Ой, прийди!
Нехай тобі засне
між персами
півмісяць молодий.

Прийди.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Бойчук – Викликання":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Богдан Бойчук – Викликання: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.