розвісила на баштах тугу
розпустила плач
над мурами Путивля
який звисає на жердках років
і звогчує свідомість
ярославна
розстелила тіло
неціловане непещене
повне ніжности
щоб ти по ста віках
черпав її
для віршів
розвісила на баштах тугу
розпустила плач
над мурами Путивля
який звисає на жердках років
і звогчує свідомість
ярославна
розстелила тіло
неціловане непещене
повне ніжности
щоб ти по ста віках
черпав її
для віршів