1
хай переллється із
дерев
на землю
як моє волосся
зелень
як густе зелене
тісто
у глибоку діжу
вечора
бо я
самотня
2
хай покриє
присмерком
бо я
щоб вітер захистив
уста
вечірнім холодом
бо я сама
росту
крізь вечір
на бажанні тіла
3
бо я
перебреду водою снів
шукати
за його можливістю
водою снів
шукати
за його присутністю
бо я
росту бажанням плоті
4
я
шукатиму його
відсутніх рук
на персах
я
шукатиму його
бажáних пестощів
щоби
обмити бедра
бо
з самим бажанням
я неповна
без його любови
5
хай
на голосі його
пробудиться
моя надія
6
я водою збуджу
що спливає з місяця
що тисне серцевиною
дерев
пронизує мої судини
збуджу його тіло
7
обривається провалля
снів
і він
приходить кладкою
до мого тіла
випікає рану
де були уста
а я
цілунками заліплюю
провалля
між його бровáми
8
я виполю
з його очей
жінок
я з тіла вимию
сліди
жінок
а в горлі
посаджу
полинь любови
9
він
чистий від минулого
торкає
мої стегна
скроплює на них
солодкий трепет
10
поражений сучасним
він
зсуває з клубів
спідниці
поражений
здирає з рамена
сорочку
захлинається
моєю наготою
11
позначений
майбутнім
тоне
в моїй нагості
а я твердими сосками
проколюю
його гарячі груди
12
його долоні
розпливаються в мені
його зіниці
розчиняються
в моєму зорі
його обличчя
прибирає
мої риси
13
заникає
у моїх глибинах
я сама
мутніє
в водах снів
бо я росту крізь вечір
він кінчається
з жаданням мого тіла
14
бо
тілá в любові
протикаються
щілинами крізь
стіни
небуття
і задихаючись
вдихають час
який спиняється на мить
і рухається
по утробах
в напрямі
майбутнього
