Мені снився сон і тривав аж до ранку:
Що я одягнувся в свою вишиванку.
Проходжуся площею: поруч Хрещатик,
Усюди спокійно, вцілілі всі хати.
Аж раптом ось музика наша і танці,
І всі в вишиванках танцюють в Луганську.
І вишиті стелять усі скатертини
З Донецька до Львова, від Сумів до Криму.
Усі дочекалися вдома на тата,
І хлопців своїх дочекались дівчата.
Але щоби ми одягли вишиванки
Десятки і тисячі стали під танки.
Із вишитим серцем не “зносили” руки.
І жодного з них ми не можем забути.
Від неї тікає лихо, і сили її не стерти.
Сон закінчився.
Це те, що дає силу дихати.
Дає силу жити.
І не дає померти.
Слава Україні.
